Історія карпатських притулків
Наприкінці XIX — на початку XX століття, коли ще не існувало легких наметів та компактних спальників, у Карпатах з’явився особливий формат мандрів: гірські притулки, між якими туристи переходили за один світловий день. Ці притулки не просто давали дах над головою — вони мали обличчя. Люди приходили не до будівлі, а до конкретного господаря: пані Марії, яка приготує голубці й посидить із вами біля вогню, чи пана Людвіка, який приймав мандрівників під Попом Іваном.
Сьогодні, за словами дослідника Гуцульщини Ярослава Зеленчука, відновлення цих притулків — це водночас і розвиток туризму, і повернення історичної спадщини, що стала невіддільною частиною культури Карпат.